Ярослава Пилипенко: Волонтерство - мій це спосіб життя
"Волонтерство - це мій спосіб життя"- розповідає Ярослава Пилипенко, вихователь, вчитель початкових класів, закінчила Вінницький педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського. На даний час працює в рідному університеті, на рідному факультеті дошкільної та початкової освіти, активно займається волонтерством, ще за роки студентства заснувала "Школу Волонтерства" при ВДПУ імені Михайла Коцюбинського.
Ярославо, коли ви вперше зайнялись волонтерством?
- Я волонтерством займаюсь з 5 класу. В старших класах я заснувала клуб волонтерів в місті Гайсин, звідки я родом.
Що надихнуло вас зайнятись волонтерством?
- Одним із важливих кроків було знайомство з волонтерами з корпусу миру США та акція "Передай добро по колу". Ми з вокальними і танцювальними колективами їздили виступати в будинки пристарілих, інтернати. Я зрозуміла, що кожен приходить в цей світ з місією. Мені Бог дав чудову сім'ю, руки, ноги, і в той час коли я щось маю, чому я не можу допомагати іншим? Волонтерство - це не тільки матеріальні цінності, а і духовні блага, які не купуються і не продаються.
- Коли у вас виникла ідея створити "Школу Волонтерства"?
На 2 курсі університету я зрозуміла, що університет - це сфера можливостей в якій варто розвиватися і подумала, що було б дуже круто створити щось ніби гуртка чи школи волонтерства і долучати до ції справи студентів.
- Хто вам допомагав реалізовувати вашу ідею?
Я звернулась зі своєю ідеєю до ректора університету. Вона підтримала мою ідею і надалі допомагала у заснуванні цієї школи та заохочувала усіх бажаючих приєднуватись.
Студенти охоче долучились до роботи школи,чи з цим виникали труднощі?
В нашій команді близько ста людей. Ми розуміємо, що це досить важко, бо сьогоднішні студенти дуже активні молоді люди, які реалізують себе в різних сферах діяльності. Але, якщо подивитись з точки зору мого досвіду, вони не байдуже ставляться до того, що я їм пропоную. Студенти проводять цікаві майстер-класи, організовують благодійні концерти, акції.
В яких напрямах працює "Школа Волонтерства"?
- Школа працює в пятьох напрямах. Допомагаємо будинкам пристарілих, інтернатам, воїнам, психолого-реабілітаційним центрам та обдарованим дітям.
Яка із благодійних акцій вам запам'яталась найбльше?
- Одна з наших благодійних акцій називалась "Творчий ігроленд". Наші викладачі та студенти завдяки творчим заняттям, музичним інструментам допомагають розвиватись діткам з особливими вадами. Першими, з ким ми співпрацювали, була вінницька школа №5 в якій є гіперактивні діти та діти із затримкою психічного розвитку. За допомогою музики та творчих занять ми змогли відкрити їх внутрішній світ, розкрити дитину, адже вони дуже замкнені в собі і соромляться того, що вміють. Також ми розпочали співпрацю з медичним центром "Гармонія", там в основному діти на візках.
Чим "Школа Волонтерства" займається під час війни?
- На даний час, школа займається з дітками наших переселенців. Студенти граються з дітьми, розвивають їх, навчають, роблять усе аби дітки відчували себе спокійно та щасливо.
Окрім, університету ви самостійно займаєтесь волонтерством. Як волонтерите під час війни?
- Під час війни я волонтерю з друзями, рідними, знайомими. Силами соціальних мереж та силами закордонних друзів, за період війни ми зібрали кошти на два авто для них бійців ЗСУ. Також збирали гуманітарну допомогу та допомагали людям, що втекли з гарячих точок віднайти житло. Ми постійно допомагаємо, чим можемо: ліками, засобами гігієни, взуттям, одягом. Все, що в наших силах і силах людей, що надсилають нам кошти ми виконуємо.
Фото з офіційної сторінки Ярослави Пилипенка у Instagram
Хто допомагає вам волонтерити під час війни?
В основному все вдалось розпочати самій, а потім вже приєднувались люди. Були такі прізвища, що я навіть не знаю цих людей, але все базується на довірі, бо ми постійно звітуємо про наші покупки, тому, що впершу чергу це довіра людей і коли в країні війна потрібно бути добрим один до одного.
Хто допомагав вам купувати машини і доставляти їх до ЗСУ?
- Чоловік моєї сестри, в нього є своя фірма, він займається машинами. Нам приганяють машину із-за кордону, ми від військової частини беремо листа, що їм вона дійсно необхідна (на передову), Андрій сам їде приганяє машину і ми передаємо її далі.
Фото з офіційної сторінки Ярослави Пилипенка у Instagram
Ярославо, чи відчуваєте ви себе успішною людиною?
- Так, а чому б ні. Я маю щасливу, хорошу сім'ю, маю цікаву роботу, займаюсь справою яку люблю, хіба це не успіх? Можливо хтось вимірює свій успіх у кількості грошей на його карті, але я не з тих людей, в мене зовсім інше поняття успіху та щастя.
Що ви порадите людям, що бажають займатись волонтерством?
Пораджу однозначно займатися волонтерством. Волонтерство - це справа, що дарує щастя іншим людям і той самий час доводить вам, що ви потрібні цьому світу. Головне, завжди вірити в себе і у вас все вдасться. Якщо ти чогось дуже хочеш, то до цього обов'язково потрібно іти і вести за собою людей, які будуть тебе піднімати вгору, а не тягти донизу. На жаль, таких людей і так достатнього в нашому житті.
Ярославо, дякуємо вам за чудову бесіду, дякуємо за справу якою ви займаєтесь. Саме такі люди, як ви, не на полі бою, а серед мирного населення наближаєте перемогу України.